Дорама "Військовий прокурор До Бе Ман"

На початок перегляду цієї дорами у мене склалася кумедна тенденція: планую ввечері подивитися легкий ромком чи щось комедійне, а в результаті вмикаю кримінальну драму — і пропадаю в ній до самого фіналу. Саме так сталося з дорамою «Військовий прокурор До Бе Ман», яку я буквально проковтнула за три дні. І це ще з урахуванням роботи — інакше впоралася б значно швидше.

Перед нами історія помсти, загорнута в сувору атмосферу корейської армії. Головний герой, військовий прокурор До Бе Ман у виконанні Ан Бо Хьона — розумний, харизматичний і дуже прагматичний чоловік. Він чудово знає правила системи й не гребує грати за її брудними законами. До Бе Ман — прокурор продажний, цинічний і, здається, давно втратив віру у справедливість. Але все змінюється, коли поруч із ним з’являється нова напарниця — принципова, різка й безкомпромісна Ча У Ін, яку блискуче зіграла Чо Бо А. 

Одночасно з її появою в армії відбувається ще одна подія — вперше в історії корейської армії жінка отримує посаду генерала дивізії. Саме це стає початком масштабного викриття.  До Бе Ман і Ча У Ін поступово виходять на страшні таємниці високопоставлених військових чиновників, які напряму пов’язані з минулим обох героїв. І тепер їх об’єднує спільна мета — помста та бажання покарати тих, хто роками ховав злочини під військовою формою.

Звісно, без романтичної лінії тут не обійшлося, але вона подана дуже делікатно — буквально кількома штрихами. І це правильне рішення. Основний акцент дорами зовсім не на коханні, а на системних проблемах армії: дідівщині, жорстокому насильстві, корупції, вседозволеності керівництва та спотворенні самої ідеї військової служби заради влади й грошей.

Після доволі драйвових і навіть місцями комедійних перших серій сюжет стрімко темнішає. Разом із героями глядача буквально занурюють у справжній армійський кошмар. Дорама не боїться говорити про найболючіші теми й показує, як гниє система, коли зло роками лишається безкарним. І хоча зрозуміло, що перед нами художня історія, де кілька принципових людей здатні влаштувати локальну революцію, такі сюжети все одно надихають. Вони нагадують, наскільки важливо не мовчати й не миритися зі злом.

Попри важку тематику, серіал дивитися легко, тому що тут чудовий темп, багато напруги, сильний екшен і дуже харизматичні персонажі. А на Ан Бо Хьона у військовій формі, будьмо чесні, можна дивитися безкінечно.

Другорядні герої додають історії тепла й гумору, а головна антагоністка дійсно лякає масштабом своєї викривленої особистості.

Але справжній діамант цієї дорами — Но Те Нам у виконанні Кім У Сока. На початку він здається огидним «золотим хлопчиком», морально зіпсованим і жалюгідним. Та з розвитком сюжету герой проходить неймовірну трансформацію, перетворюючись на живу, складну й дуже трагічну особистість. Його шлях — найемоційніша та найсильніша частина серіалу. І чесно кажучи, місцями цей герой виявився навіть цікавішим за головних.

Тому — окремі оплески Кім У Соку за настільки складну й багатошарову роль. Після цієї дорами справді хочеться подивитися з ним щось ще.

Ну і, звичайно ж, не можна не згадати про OST. Саундтрек тут настільки атмосферний і потужний, що я чесно досиджувала кожну серію до останньої секунди титрів. Абсолютна любов.